нетямкий

НЕТЯМУ́ЩИЙ (НЕТЯМУ́ЧИЙ рідше) розм. (позбавлений кмітливості, здогадливості, не здатний швидко зрозуміти що-небудь), НЕКМІТЛИ́ВИЙ, НЕТЯМКИ́Й розм. рідше, НЕТЯМОВИ́ТИЙ розм. рідше, НЕРОЗТОРО́ПНИЙ розм., БЕЗТОЛКО́ВИЙ підсил. розм., ДУРНИ́Й підсил. розм.; НЕЗДОГА́ДЛИВИЙ, НЕДОГА́ДЛИВИЙ (не здатний здогадуватися, швидко знаходити правильне рішення). — Все я знаю. І не думай, що я така вже нетямуща (Н. Рибак); — Сказати правду, я гаразд не знаю, за що ти покохала отого Ломицького: непроворний, нерозторопний, смирний, як ягня (І. Нечуй-Левицький); Андрюша в думках вилаяв безтолкового Вітьку і сам узявся до справи (В. Собко); Коли б швидше знайти Остапа, вона тоді знов подасться на розвідки, тільки не буде такою дурною, не забуде значити дорогу (М. Коцюбинський); Він лютився, що вона така недогадлива, але не мав відваги сказати, чого від неї хоче (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. нетямкий — нетямки́й прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. нетямкий — див. дурний; нетямущий  Словник синонімів Вусика
3. нетямкий — -а, -е, рідко. Те саме, що нетямущий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нетямкий — НЕТЯМКИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що нетяму́щий 1.  Словник української мови у 20 томах
5. нетямкий — НЕТЯМКИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що нетяму́щий 1.  Словник української мови в 11 томах