номад

КОЧІВНИ́К (представник кочівного племені, народу), КОЧОВИ́К, НОМА́Д іст. В сиву давнину біля цієї могили таборилися стійбища кочівників (С. Добровольський); Танки вдосвіта палали по туманному полю, як вогнища кочовиків (О. Гончар); Були номади — скіфи кочові. Товар свій пасли десь там аж до Криму (Л. Костенко); Номади кочують по безкраїх пустинях цілі тисячі років у пошуках пасовиськ для своїх табунів (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. номад — нома́д іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. номад — Кочовик  Словник чужослів Павло Штепа
3. номад — НОМА́Д див. нома́ди.  Словник української мови у 20 томах