номад —
НОМА́Д див. нома́ди.
Словник української мови у 20 томах
номад —
КОЧІВНИ́К (представник кочівного племені, народу), КОЧОВИ́К, НОМА́Д іст. В сиву давнину біля цієї могили таборилися стійбища кочівників (С. Добровольський); Танки вдосвіта палали по туманному полю, як вогнища кочовиків (О.
Словник синонімів української мови