носогрійка

I. ЛЮ́ЛЬКА (приладдя для куріння), ЦИБУ́Х, ФА́ЙКА діал.; НОСОГРІ́ЙКА розм., ЦУПЕ́ЧКА діал. (коротка люлька); ЧЕРЕП'Я́НКА розм. (глиняна люлька). Оленчук став набивати люльку самосадом (О. Гончар); Іван сів, добув з кишені капшук і напихає тютюном цибух (Я. Галан); Ніч зайшла темна, ходжу я на варті, стережу добро, файку смокчу (Ю. Яновський); Дядько посмоктав куценьку глиняну носогрійку (М. Олійник); В клас носив таку цупечку, що з кулака тільки пипка виходить, аби в губу взяти (А. Свидницький); На сіннику під стіною лежав, простягшись і пакаючи череп'янку-люльку, дід около п'ятидесяти літ (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. носогрійка — носогрі́йка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. носогрійка — -и, ж., розм. Коротка люлька для куріння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. носогрійка — НОСОГРІ́ЙКА, и, ж., розм. Коротка люлька для куріння. Іван Семенович помовчав, посмоктав носогрійку, переконався, що все вигоріло, опустив її в кишеню піджака (В.  Словник української мови у 20 томах
4. носогрійка — НОСОГРІ́ЙКА, и, ж., розм. Коротка люлька для куріння. Іван Семенович помовчав, посмоктав носогрійку, переконався, що все вигоріло, опустив її в кишеню піджака (Собко, Справа..  Словник української мови в 11 томах