нужа

ВО́ША (комаха — зовнішній паразит людини й тварини), ВОШВА́ збірн. розм., НУ́ЖА збірн. розм., КУ́ЗЬКА збірн. розм. Дядько почав просити в Мар'яни зілля від вошей, що напали на овець (М. Стельмах); Жінка підвела дівчинку до припічка. — Сідай отут. Бо тебе, мабуть, так вошва й обліпила. Не оберемося тоді (А. Головко); (Хома:) Нужа зовсім заїла, тіло свербить, аж горить! (М. Кропивницький); — Дуже ти розумним став! — злостиво і чітко відрубав голова. — Гляди, щоб на твоєму тілі не викохувалась тюремна кузька! (М. Стельмах).

МУ́ХИ мн., МУШВА́ розм., МУШНЯ́ розм., НУ́ЖА заст. Високо над головою бриніли невидимі мухи (Г. Хоткевич); У скісному промені сонця грає роєм мушва (М. Коцюбинський); Під білою стелею, над ясною невеличкою лампою, дзижчала роями зібрана мушня (О. Кобилянська); Воли.. ішли нехутко по дорозі да знай хвостами нужу проганяли (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. нужа — ну́жа іменник жіночого роду воші; мухи збірн., розм.  Орфографічний словник української мови
2. нужа — -і, ж., збірн., розм. 1》 Воші. 2》 заст. Мухи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нужа — НУ́ЖА, і, ж., збірн., розм. 1. Воші. Мати кинулась до його, оглядала його голову, мундир, сорочки. Там нужа аж кишіла! (І. Нечуй-Левицький); – Ти б сказав Мар'янові, щоб я йому білизну попрала, бо, може, й нужа чоловіка заїдає (М. Стельмах); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. нужа — Насильство нужда  Словник застарілих та маловживаних слів
5. нужа — годува́ти во́ші (во́шей, бліх, ну́жу, блощи́ці і т. ін.). Перебувати в поганих побутових умовах; жити дуже бідно, злидарювати. — А потім ще йди, значить, і воюй за пана, іди, значить, воші в окопах годуй (Ю.  Фразеологічний словник української мови
6. нужа — Ну́жа, -жі, -жею  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. нужа — НУ́ЖА, і, ж., збірн., розм. 1. Воші. Мати кинулась до його, оглядала його голову, мундир, сорочки. Там нужа аж кишіла! (Н.-Лев., І, 1956, 103); — Ти б сказав Мар’янові, щоб я йому білизну попрала, бо, може, й нужа чоловіка заїдає (Стельмах, І, 1962...  Словник української мови в 11 томах
8. нужа — Нужа, -жі ж. соб. 1) Вши. Коли не п'є, так нужу б'є, а все не гуляє. Ном. № 769. Убрання, постоли порвались і нужі повна очкурня. Котл. Ен. 2) Мухи. Тут, біля загонів, нужа б'є скотину дуже. Слов. Д. Эварн. Воли... ішли нехутко по дорозі да знай хвостами нужу проганяли. Рудч. Ск. II. 171.  Словник української мови Грінченка