няньо

БА́ТЬКО (чоловік стосовно своїх дітей), ТА́ТО розм., БА́ТЯ розм. рідко, ОТЕ́ЦЬ уроч., діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬКО діал.; ПАНОТЕ́ЦЬ заст. (з повагою). Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (О. Довженко); — Вже десятий місяць твоєму козакові. "Мамо" вимовляє, а коли б ти був, говорив би й "тато" (М. Стельмах); — Він під вишнею свою копійку закопав, — пояснив Іван, одягаючись уже в школу. — А батя там яму викопали (П. Панч); Добре дітям, доки в них Є отець і мати. Та Василько — сирота — Мусив бідувати (Д. Павличко); (Бабуся:) А неньо ваш туди іти не буде. Він має повернути з того боку (П. Воронько); Няньку-у! — Няньку-у! — гукав Петрик на батька, що далеко вирвався вперед (І. Чендей); — Шли, князю, старостів! Нехай вони передніше поговорять з моїм панотцем. А я вже аж потім скажу своє слово, — сказала Гризельда (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. няньо — ня́ньо іменник чоловічого роду, істота батько діал.  Орфографічний словник української мови
2. няньо — див. батько  Словник синонімів Вусика
3. няньо — -я, ч., діал. Тато.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. няньо — НЯ́НЬО, я, ч., діал. Тато. Ось і найменший син Жменяків біжить стежкою з села, щоб допомогти няньові оборати кінці ниви (М. Томчаній); [Марилька (до фотографії батька): ] Ти чуєш, няньо, голос мій, прости... (Л. Забашта).  Словник української мови у 20 томах
5. няньо — НЯ́НЬО, я, ч., діал. Тато. Ось і найменший син Жменяків біжить стежкою з села, щоб допомогти няньові оборати кінці ниви (Томч., Жменяки, 1964, 7); [Марилька (до фотографії батька): ] Ти чуєш, няньо, голос мій, прости… (Забашта, Пісня.., 1961, 181).  Словник української мови в 11 томах
6. няньо — Ня́ньо, -ня м. Отецъ. Гол. II. 43.  Словник української мови Грінченка