обманний

НЕПРАВДИ́ВИЙ (про слова, твердження тощо — який не відповідає правді, містить у собі неправду), БРЕХЛИ́ВИЙ розм., ЛЖИ́ВИЙ заст.; ОБМА́НЛИВИЙ, ОБМА́ННИЙ (про дані, відомості, твердження і т. ін.). — Ну, а тепер я довідався, що те донесення було неправдиве, що то на тебе наговорили твої вороги... (Г. Хоткевич); Цей навіжений молодик не спиниться ні перед наклепом, ні перед брехливим обвинуваченням у недбалому ставленні головного інженера до обов'язків (Ю. Шовкопляс). — Пор. 1. обма́нний.

ОБМА́ННИЙ (про дії, вчинки і т. ін. — який ґрунтується на обмані), ОБМА́НЛИВИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, ОБЛУ́ДЛИВИЙ рідше. Обманна добропорядність Модеста Герасимовича, вкрадливий баритон, вчений апломб.. — все разом може привести неосвічену дівчину в пастку (І. Волошин); В житті вона бачила трагедії багатьох сердець, які кидалися на перший обманливий спалах й обпалювали собі крила на довгі роки (М. Ю. Тарновський); Людський розум має одне вразливе місце: у найщиріших істинах його можна переконати лише за допомогою облудних засобів (з журналу).

ОМА́НЛИВИЙ (який викликає, створює помилкове уявлення, враження, хибний погляд і т. ін. щодо кого-, чого-небудь), ОБМА́НЛИВИЙ, ОБМА́ННИЙ, ОМА́ННИЙ, МІШУ́РНИЙ, ЗЛУ́ДНИЙ діал. Навкруги — лунка тиша зимового сну. Однак вона оманлива: ліс живе (з журналу); Товщина льодяного покриву на Дніпрі.. обманлива. Там, де вчора була рівна поверхня, сьогодні може з'явитися ополонка, присипана снігом (з газети); Обманні, брехливі ріки! Близькі, майже відчутні, біжать і біжать під сонцем (О. Гончар); Не одне покоління алхіміків змарнувало своє життя на пошуки оманного філософського каменя (з журналу).

Значення в інших словниках

1. обманний — обма́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. обманний — [обман:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
3. обманний — -а, -е. 1》 Який містить обман (у 1 знач.); який ґрунтується на обмані. 2》 Те саме, що обманливий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обманний — ОБМА́ННИЙ, а, е. 1. Який містить у собі обман (у 1 знач.); який грунтується на обмані. Похід Корнілова не був випадковістю: він створився внаслідок обманної політики уряду Керенського..  Словник української мови в 11 томах
5. обманний — ОБМА́ННИЙ, а, е. 1. Який містить у собі обман (у 1 знач.); який ґрунтується на обмані. Трохим обманним шляхом хотів узяти в неї гроші (А. Шиян); Поліція .. зробила кілька обманних ходів, дезорінтувала спостерігачів і безперешкодно вивезла Іполита (М.  Словник української мови у 20 томах
6. обманний — Обма́нний, -на, -не; прикм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. обманний — Обманний, -а, -е Обманный, обманчивый, лживый. Смерте ж моя возбранная, ой яка ж ти обманная, — чом ти мене не звістила, як до мене приходила? Грин. III. 144.  Словник української мови Грінченка