обтужити

ОПЛА́КУВАТИ (плакати з приводу чиєї-небудь смерті, тяжкої втрати, нещастя й т. ін.), ПРИПЛА́КУВАТИ розм. — Док.: опла́кати, припла́кати, обтужи́ти фольк. В селі хоч і не без добрих людей, та кожний із своєю напастю змагається, свою біду оплакує (Марко Вовчок); — Нема кого приплакувати і притужувати (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. обтужити — обтужи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обтужити — -тужу, -тужиш, док., перех., фольк. Оплакати, тужачи, примовляючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обтужити — ОБТУЖИ́ТИ, тужу́, ту́жиш, док., кого, фольк. Оплакати тужачи, примовляючи. Оплакала того парня. Оплакала, обтужила (П. Чубинський); Обтужила мертвого (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. обтужити — ОБТУЖИ́ТИ, тужу́, ту́жиш, док., перех., фольк. Оплакати, тужачи, примовляючи. Оплакала того парня. Оплакала, обтужила (Чуб., V, 1874, 268); Обтужила мертвого (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. обтужити — Обтужи́ти, -жу, -жиш гл. Оплакать съ причитаніями. Оплакала того парня, оплакала, обтужила. Чуб. V. 268. Обтужила мертвого. Конст. у.  Словник української мови Грінченка