обтріпуватися

ОБТРУ́ШУВАТИСЯ (ОТРУ́ШУВАТИСЯ рідше) (струшуючи, очищати себе від пилу, снігу і т. ін.), ОБТРІ́ПУВАТИСЯ, ОБТРЯСА́ТИСЯ (ОТРЯСА́ТИСЯ рідше), ОТРЯХА́ТИСЯ рідше. — Док.: обтруси́тися (отруси́тися), обтрі́патися, обтрясти́ся (отрясти́ся), обтряхнутися (отряхну́тися). Оксенівці заворушилися, стали поправляти на собі одяг, обтрушуватися від снігу (Григорій Тютюнник); Вона (Незгода).. і чихала, і обтріпувалася від пороху, глини й болота (І. Франко); Дівчина впала і мусила обтрястися з листя (Леся Українка); — Рушатиму, — сказав Мурашко, отряхнувшись (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. обтріпуватися — обтрі́пуватися 1 дієслово недоконаного виду обтрушуватися розм. обтрі́пуватися 2 дієслово недоконаного виду шарпатися; робитися обшарпаним  Орфографічний словник української мови
2. обтріпуватися — I -уюся, -уєшся, недок., обтріпатися, -аюся, -аєшся, док., від чого, з чого і без додатка, розм. Обтріпуючи на собі одяг, волосся, струшувати, збивати пил, сніг і т. ін.; обтрушуватися. || Енергійними рухами всього тіла струшувати з себе що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обтріпуватися — ОБТРІ́ПУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., ОБТРІ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, док., від чого, з чого і без дод., розм. Обтріпуючи на собі одяг, волосся, струшувати, збивати пил, сніг і т. ін.; обтрушуватися.  Словник української мови у 20 томах
4. обтріпуватися — ОБТРІ́ПУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., ОБТРІ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, док., від чого, з чого і без додатка, розм. Обтріпуючи на собі одяг, волосся, струшувати, збивати пил, сніг і т. ін.; обтрушуватися.  Словник української мови в 11 томах