обтріпуватися
ОБТРІ́ПУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., ОБТРІ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, док., від чого, з чого і без додатка, розм. Обтріпуючи на собі одяг, волосся, струшувати, збивати пил, сніг і т. ін.; обтрушуватися.
— А може, — думає, — й зовсім мені не треба б було обтріпуватись? (Свидн., Люборацькі, 1955, 117);
Василько підвівся, обтріпуючись з снігу, підбіг до саней (Коцюб., І, 1955, 80);
// Енергійними рухами всього тіла струшувати з себе що-небудь.
Голуб обтріпувався у нішці (Перв., Дикий мед, 1963, 88);
Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує обтріпатися — не йде (Фр., IV, 1950, 93).
ОБТРІ́ПУВАТИСЯ², уюся, уєшся, недок., ОБТРІПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Шарпатися, витиратися, рватися від тривалого або недбалого носіння, використання.
[Хвилимон (показує черевики):] Тут інакше не можна полатать, як тільки союзи накласти; а щоб так, як ви кажете, — пристрочити, то так не можна: шкура по краях геть обтріпалась і попідгнивала… (Кроп., IV, 1959, 279);
Зношений сюртук висів на його худих плечах, наче на палиці, обтріпались поли (Рибак, Помилка.., 1956, 167).
2. Тривалим або недбалим носінням, використанням шарпати, рвати на собі одяг.
Словник української мови (СУМ-11)