обтріпувати

ОБТРІ́ПУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОБТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех., чим, з чого і без додатка, розм. Стріпуючи, струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, зчищати з якої-небудь поверхні пил, сніг і т. ін.; обтрушувати.

Чути на ганку стукання кількох пар чобіт, що обтріпують сніг (Фр., VII, 1951, 416);

З чималою трудністю піднісся [Яким], обтріпав з рук.. болото, став дряпатися вгору на дорогу (Ков., Світ.., 1960, 24);

// чим, від чого і без додатка. Стріпуючи, струшуючи, постукуючи і т. ін., очищати від чого-небудь (пилу, снігу і т. ін.).

Він підвівся й почав обтріпувати одежу (Н.-Лев., II, 1956, 353);

Отак розпорядившись, обтріпала мати дочку від пилу, а дочка матір, і потягли в двір (Свидн., Люборацькі, 1955, 55);

Алла Михайлівна.. хусточкою обтріпала парасольку і блузку (Л. Укр., III, 1952, 606);

Він кинув біля печі дрова, обтріпав від них обидва рукави, потім .. почистив віником чоботи од снігу (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 49).

ОБТРІ́ПУВАТИ², ую, уєш, недок., ОБТРІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Шарпати, рвати, пошкоджуючи краї чого-небудь.

2. Тривалим або недбалим носінням, використанням робити пошарпаним (одяг).

Значення в інших словниках

1. обтріпувати — обтрі́пувати 1 дієслово недоконаного виду обтрушувати розм. обтрі́пувати 2 дієслово недоконаного виду шарпати, рвати; робити пошарпаним  Орфографічний словник української мови
2. обтріпувати — (сніг) стріпувати, струшувати, обтрушувати, збивати; ур. отрясати.  Словник синонімів Караванського
3. обтріпувати — I -ую, -уєш, недок., обтріпати, -аю, -аєш, док., перех., чим, з чого і без додатка, розм. Стріпуючи, струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, зчищати з якої-небудь поверхні пил, сніг і т. ін.; обтрушувати. || чим, від чого і без додатка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обтріпувати — ОБТРІ́ПУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОБТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док., кого, що, чим, з чого, розм. Стріпуючи, струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, зчищати з якої-небудь поверхні пил, сніг і т. ін.; обтрушувати.  Словник української мови у 20 томах
5. обтріпувати — ТРУСИ́ТИ (стріпуючи, видаляти пилюку, сніг тощо, спорожняти щось), ВИТРУ́ШУВАТИ, ВИТРЯСА́ТИ, ОБТРУ́ШУВАТИ, ОБТРЯСА́ТИ, ОБТРІ́ПУВАТИ розм. (з якоїсь поверхні). — Док.: потруси́ти, ви́трусити, ви́трясти, обтруси́ти, обтрясти́, обтрі́пати.  Словник синонімів української мови
6. обтріпувати — Обтрі́пувати, -пую, -пуєш; обтрі́пати, -паю, -паєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. обтріпувати — Обтріпувати, -пую, -єш сов. в. обтріпати, -паю, -єш, гл. Отряхивать, отряхнуть.  Словник української мови Грінченка