обтріпувати —
обтрі́пувати 1 дієслово недоконаного виду обтрушувати розм. обтрі́пувати 2 дієслово недоконаного виду шарпати, рвати; робити пошарпаним
Орфографічний словник української мови
обтріпувати —
I -ую, -уєш, недок., обтріпати, -аю, -аєш, док., перех., чим, з чого і без додатка, розм. Стріпуючи, струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, зчищати з якої-небудь поверхні пил, сніг і т. ін.; обтрушувати. || чим, від чого і без додатка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обтріпувати —
ОБТРІ́ПУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОБТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док., кого, що, чим, з чого, розм. Стріпуючи, струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, зчищати з якої-небудь поверхні пил, сніг і т. ін.; обтрушувати.
Словник української мови у 20 томах
обтріпувати —
ОБТРІ́ПУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОБТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех., чим, з чого і без додатка, розм. Стріпуючи, струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, зчищати з якої-небудь поверхні пил, сніг і т. ін.; обтрушувати.
Словник української мови в 11 томах
обтріпувати —
Обтріпувати, -пую, -єш сов. в. обтріпати, -паю, -єш, гл. Отряхивать, отряхнуть.
Словник української мови Грінченка