огрубіти

ЗБАЙДУЖІ́ТИ (втратити інтерес, стати байдужим до кого-, чого-небудь), ЗБАЙДУЖНІ́ТИ рідше, ПОГА́СНУТИ підсил., ЗНЕОХО́ТИТИСЯ розм.; ОГРУБІ́ТИ, ОЧЕ́РСТВІ́ТИ, ОТУПІ́ТИ (внаслідок несприятливих життєвих обставин); ПЕРЕСИ́ТИТИСЯ (через надмірне задоволення потреб, бажань). — Недок.: байдужі́ти, байдужні́ти, погаса́ти, знеохо́чуватися, переси́чуватися. Даремно він тоді збайдужів до неї (О. Гуреїв); Я вже ні фальшу, ні правди не чула, я погасла (Леся Українка); Чоловік з нудьги зовсім занепав здоров'ям, отупів якось, нічого йому не страшно, не боязко (Марко Вовчок); Можучи заспокоювати всі свої низькі апетити, які тільки були доступні його нерозвитій (нерозвиненій) душі, він швидко пересичувався і починав нудитись (І. Франко). — Пор. 1. охоло́нути.

ОГРУБІ́ТИ (стати, зробитися грубим, твердим — про шкіру, поверхню чого-небудь), ЗАШКАРУ́БНУТИ, ОГРУ́БНУТИ рідше, ЗГРУ́БНУТИ рідше. Вони (руки) трохи огрубіли і потемніли, але не втратили своєї краси (І. Цюпа); Сніг на полях зашкаруб, став наче підошва (П. Автомонов); Від сонця та вітру шкіра зашкарубла, почервоніла (А. Хижняк).

Значення в інших словниках

1. огрубіти — огрубі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. огрубіти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати, зробитися грубим, твердим, шкарубким (про шкіру, поверхню чого-небудь і т. ін.); зашкарубнути. || Утратити колишню ніжність, м'якість, тендітність (про риси обличчя, зовнішність); стати зовні грубішим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. огрубіти — ОГРУБІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати, зробитися грубим, твердим, шкарубким (про шкіру, поверхню чого-небудь і т. ін.); зашкарубнути. Щоправда вони [руки] трохи огрубіли і потемніли, але не втратили своєї краси (І.  Словник української мови у 20 томах
4. огрубіти — ОГРУБІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати, зробитися грубим, твердим, шкарубким (про шкіру, поверхню чого-небудь і т. ін.); зашкарубнути. Щоправда вони [руки] трохи огрубіли і потемніли, але не втратили своєї краси (Цюпа, Україна..  Словник української мови в 11 томах