огузок

ГУЗИ́Р (місце, де зав'язаний мішок), ОГУ́ЗОК розм., ГИ́ЧКА розм. Обома руками вхопився (Поцілуйко) за гузир мішка і, підпихаючи його коліном, поперед себе виволік за двері (М. Стельмах); Він пощупав тут і там пальцями, а потім таки розв'язав якийсь огузок і полюбувався зерном (П. Козланюк); Хвать (баба) вузла за гичку! (С. Олійник).

Значення в інших словниках

1. огузок — огу́зок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. огузок — -зка, ч. 1》 спец. Стегнова частина м'ясної туші. 2》 розм. Те саме, що гузир 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. огузок — ОГУ́ЗОК, зка, ч. 1. спец. Стегнова частина м'ясної туші. Усе було у хазяйки: й ошийок, і огузок, і реберця. І то все недорого (з газ.). 2. розм. Те саме, що гузи́р 2. Він пощупав тут і там пальцями, а потім таки розв'язав якийсь огузок і полюбувався зерном у тремтливих долонях (П. Козланюк).  Словник української мови у 20 томах
4. огузок — ОГУ́ЗОК, зка, ч. 1. спец. Стегнова частина м’ясної туші. 2. розм. Те саме, що гузи́р 2. Він пощупав тут і там пальцями, а потім таки розв’язав якийсь огузок і полюбувався зерном у тремтливих долонях (Козл., Весн. шум, 1952, 91).  Словник української мови в 11 томах