одвірок

ОДВІ́РОК (ВІДВІ́РОК) (боковий або верхній брус рами дверей), КОСЯ́К розм., ВАРЦА́БИ мн., діал. Федір прикипів до порога, ухопився рукою за одвірок, щоб не впасти (Д. Ткач); Остюк, видно, нервувався. Остюк зіперся об косяк дверей (Ю. Яновський); Данило тільки тепер помічає на порозі біля варцабів дівчинку в білому (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. одвірок — одві́рок: толстыя доски сложенныя въ видѣ рамъ, въ которыхъ вращается дверь [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. одвірок — одві́рок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. одвірок — [оудв’ірок] -рка, м. (на) -рку, мн. -ркие, -рк'іў  Орфоепічний словник української мови
4. одвірок — -рка, ч. 1》 Боковий або верхній брус рами дверей. 2》 тільки мн. Рама дверей. || Частина стіни навколо цієї рами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. одвірок — ОДВІ́РОК, рка, ч. 1. Боковий або верхній брус рами дверей. Наймичка у порогу Вхопилась руками За одвірок, та й зомліла (Т. Шевченко); Увійшов знадвору Василь. Став на порозі на весь зріст, аж чубом одвірка черкнув (Ірина Вільде). 2. тільки мн.  Словник української мови у 20 томах
6. одвірок — підпира́ти (спи́ною (плечи́ма)) сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою.  Фразеологічний словник української мови
7. одвірок — Одві́рок, -рка, на -рку; -ві́рки, -рків (а не відві́рок; одві́рок з оддві́рок (від од+две́рі)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. одвірок — ОДВІ́РОК, рка, ч. 1. Боковий або верхній брус рами дверей. Наймичка у порогу Вхопилась руками За одвірок, та й зомліла (Шевч., І, 1963, 315); Увійшов знадвору Василь. Став на порозі на весь зріст, аж чубом одвірка черкнув (Вільде, Троянди.., 1961, 267).  Словник української мови в 11 томах
9. одвірок — 1. Дерев'яні бруси, якими обрамований дверний проріз. 2. Стійки з боків від дверей, якими підтримується перемичка над прорізом.  Архітектура і монументальне мистецтво