одубеніти
ЗАКЛЯ́КНУТИ (про людину та частину її тіла — утратити від холоду чутливість, рухливість, гнучкість тощо), ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ОКЛЯ́КНУТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ, ЗАДУБІ́ТИ, ЗАКОСТЕНІ́ТИ, ОКОСТЕНІ́ТИ, СКОСТЕНІ́ТИ рідше, ЗАДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ, ОДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ, ПОТЕ́РПНУТИ, ПОТЕ́РПТИ, ЗАКОЦЮ́БНУТИ розм., ЗАКОЦЮ́БТИ розм., ОДУБІ́ТИ розм., ОДУБЕНІ́ТИ розм., ОКОЛІ́ТИ розм., ЗАЦУПІ́ТИ розм., ПОГРА́БІТИ розм., ПОГРА́БНУТИ розм., ЗАДЕРЕВІ́ТИ розм., СКАЧАНІ́ТИ діал., ОДЕРЕВІ́ТИ рідко, ОДУ́БНУТИ рідко, ОДУ́БТИ рідко, ОЦІПЕНІ́ТИ рідко. — Недок.: закляка́ти, кля́кнути, застига́ти, сти́гнути, окляка́ти, ціпені́ти, дубі́ти, костені́ти, дерев'яні́ти, коцю́бнути, колі́ти рідко дереві́ти, ду́бнути. Вона не почувала, що в неї ноги померзли на морозі, що її права рука одубла й заклякла на коромислі (І. Нечуй-Левицький); Піднімався сильний вітер і бив її дощем так у лице, що волосся на чолі перемокло, а рука, що піднімала довгу сукню, заціпеніла із студені (О. Кобилянська); Холод так діймав, що руки й ноги зовсім задубіли (М. Трублаїні); Ноги Леонідові в поганих чоботях закоцюбли, як в ополонці (О. Гончар); Третьої ночі, коли мороз розбивав стіни й пролазив у хату, Терешко зовсім одубів, лежачи біля припічка, й ледве здолав злізти на піч (Г. Епік); Руки його зовсім охолоділи і ввесь одубенів (О. Стороженко); Од холоду аж посиніє (Кузьмик), руки пограбнуть, дрижать (М. Рильський). — Пор. 1. те́рпнути.
МЕ́РЗНУТИ (МЕ́РЗТИ) (відчувати холод, гинути, страждати від холоду), ЗАМЕРЗА́ТИ, ЗМЕРЗА́ТИ, ПЕРЕСТУ́ДЖУВАТИСЯ діал.; ПРОМЕРЗА́ТИ (сильно); ПРИМЕРЗА́ТИ (злегка); ЛЕДЕНІ́ТИ, КРИ́ГНУТИ діал. (ставати холодним, як лід); ДУБІ́ТИ розм. (сильно, втрачаючи чутливість, рухливість тощо). — Док.: зме́рзнути (зме́рзти), поме́рзнути (поме́рзти), заме́рзнути (заме́рзти), перестуди́тися, проме́рзнути (проме́рзти), приме́рзнути (приме́рзти), заледені́ти, одубі́ти, оду́бнути (оду́бти), одубені́ти. Як їсть, то впріє, а як робить, то мерзне (приказка); Горобці на льоту мерзли, падали (Григорій Тютюнник); — Він нічого не тямить. Ой, горенько ж моє.. Та це ж він замерзає, коли його на сон хилить (А. Шиян); Марічка перша змерзала й пускалася бігти (М. Коцюбинський); — Відшукайте, Василечку, Зоню, бо я її ніде не бачу.. Я боюся, щоби не перестудилася в своїй легкій одежі (О. Кобилянська); Мороз стояв лютий. Жаба швидко промерзла і стала мов грудочка (О. Копиленко); Бурлак в полі примерзає (П. Чубинський); Ноги леденіють (Д. Косарик); — Що, невісточко, пануєш? Маєш три сини, як соколи, а сама в холодній хаті кригнеш? (С. Васильченко); — Частина людей дубіє в полі, а частина сидить по теплих канцеляріях (П. Панч).
Словник синонімів української мови