озлобленість

ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬ підсил., РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ підсил., ЛЮ́ТОЩІ мн., підсил., ШАЛ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., ШАЛЬГА́ діал., ЗАВЗЯ́ТОК діал., ЗАЇ́ЛІСТЬ діал., Я́РІСТЬ рідше, ЯР рідко. І батьківська несправедливість закладає злість і ненависть в дитяче серце (М. Коцюбинський); — Не злобою все має жити на світі! (М. Стельмах); Маси врангелівської кінноти.. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (О. Гончар); Він ішов, весь переповнений люттю, котру не було на що вилити (Г. Хоткевич); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Не хотіла (Ганя) сперечатися з ним.. На упір не багато з ним вдіє, хіба доведе його до завзятку. А такого не бажала собі (А. Крушельницький); Він оживився, очі його горіли і з уст щез вираз тупої заїлості (І. Франко). — Пор. 1. лють, непри́язнь.

Значення в інших словниках

1. озлобленість — озло́бленість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. озлобленість — -ності, ж. Стан за знач. озлоблений 2); злість, роздратування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. озлобленість — ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ності, ж. Стан і властивість за знач. озло́блений 2; злість, роздратування. Маси врангелівської кінноти .. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (О.  Словник української мови у 20 томах
4. озлобленість — ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. озло́блений 2; злість, роздратування. Маси врангелівської кінноти.. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (Гончар, II, 1959, 387); Він вибрався на полудрабок...  Словник української мови в 11 томах