озуватися

ВЗУВА́ТИСЯ (УЗУВА́ТИСЯ) (надівати собі на ноги взуття), ОЗУВА́ТИСЯ розм. — Док.: взу́тися (узу́тися), озу́тися. Напомацки взувається (Докія) в чоботи (М. Стельмах); Спустивши з ліжка ноги, став узуватися (А. Головко); Неспокій підняв його з лави, примусив озутись у.. валянки (А. Іщук).

Значення в інших словниках

1. озуватися — озува́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. озуватися — -аюся, -аєшся, недок., озутися, -уюся, -уєшся, док. Те саме, що взуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. озуватися — ОЗУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОЗУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Те саме, що взува́тися. Задумався, загадався Чіпка... Зробився – аж страшний .. Уночі схопиться, – одягається, озувається... (Панас Мирний); Данилко хутко озувся, наопаш накинув піджак і шмигнув за двері (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
4. озуватися — Озува́тися, -ва́юся, -ва́єшся; озу́тися, озу́юся, -єшся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. озуватися — ОЗУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОЗУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Те саме, що взува́тися. Задумався, загадався Чіпка… Зробився — аж страшний.. Уночі схопиться, — одягається, озувається… (Мирний, II, 1954, 60); Данилко хутко озувся, наопаш накинув піджак і шмигнув за двері (Панч, Синів.., 1959, 62).  Словник української мови в 11 томах