оливо

ОЛІВЕ́ЦЬ (тоненька паличка графіту в дерев'яній оправі, якою пишуть), О́ЛИВО заст. Зробив олівцем якісь помітки на паперах (Григорій Тютюнник); Для себе, братики, спишу, Ще раз те оливо потрачу (Т. Шевченко).

О́ЛОВО (м'який легкий матеріал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.), О́ЛИВО, ЦИ́НА заст. Лучче око золота, ніж камінь олова (приказка); В тодішньому (польському) таборі певне було більше срібла, ніж олива в кулях (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. оливо — о́ливо 1 іменник середнього роду олово рідко о́ливо 2 іменник середнього роду олівець рідко  Орфографічний словник української мови
2. оливо — сов. свинець; п-к ОЛИВ'ЯНИЙ, (предмет) з олива, сов. свинцовий; (колір) темносірий; (погляд) тьмяний, невиразний; (- тишу) важкий, гнітючий.  Словник синонімів Караванського
3. оливо — -а, с., заст. 1》 Свинець. 2》 рідко. Свинцевий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оливо — О́ЛИВО, а, е, заст. 1. Олово. Цвяховані були там стіни І вікна всі з морської піни; Шумиха, оливо, свинець, Блищали міді там і криці (І.  Словник української мови у 20 томах
5. оливо — О́ливо, -ва о́лово = о́ливо, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. оливо — О́ЛИВО, а, е., заст. 1. Олово. Цвяховані були там стіни І вікна всі з морської піни; Шумиха, оливо, свинець, Блищали міді там і криці (Котл.  Словник української мови в 11 томах
7. оливо — Оливо, -ва с. 1) Олово. 2) Карандашъ. Для себе, братики, спишу, ще раз те оливо потрачу. Шевч. 2) Мурава, глазурь, еще не застывшая (для глиняной посуды). Шух. І. 262.  Словник української мови Грінченка