он
ОН част. вказ. (уживається при вказуванні на кого-, що-небудь віддалене або на певній відстані, перев. супроводжується жестом), О́НДЕ, ОТО́ (ОТТО́) розм., ТО розм., О́НДЕЧКИ розм. Он зірка в небі пролетіла (В. Сосюра); Онде злодій штемпований Кайдани волочить (Т. Шевченко); Михайлик дивився, як зелені зірки дмуться та лупають.. Яке ймення їм, він сливе не відав: ото-о є Віз Великий, а то — Волосожар (О. Ільченко); Єремія, очевидячки, зацікавився дізнатися, хто то стовбичить під хатою (І. Нечуй-Левицький); Ондечки й мій улюблений пеньок серед галявини (М. Кропивницький).
Словник синонімів української мови