он

част.

1》 вказ. Указує на що-небудь віддалене.

|| Указує на якийсь факт, подію, явище і т. ін.

|| Указує на який-небудь предмет або особу.

|| Указує на суперечливу ситуацію або при протиставленні.

2》 вказ. Уживається для висловлення наказу, спонукання, прохання і т. ін.

3》 вказ. Уживається для висловлення перестороги, попередження, погрози.

4》 вказ. Указує на послідовність дій, на зміну явищ, які ніби постають перед очима (може повторюватися перед кожним дальшим реченням або членом речення).

|| У сполуч. з часткою "і" вказує на появу кого-, чого-небудь (перев. сподіваного або бажаного).

5》 вказ. Уживається перед тим словом, яке логічно вирізняється, підкреслюється.

|| У сполуч. із сл. дивись, дивіться, глянь, гляньте і т. ін. уживається, щоб привернути увагу співрозмовника.

6》 вказ., у сполуч. із вказ. або відносним займ. і присл. місця або способу дії. Уживається для уточнення місця, способу дії, предмета, особи і т. ін. (іноді супроводжується жестом).

|| Уживається для уточнення якого-небудь факту, як підсумок до сказаного.

Он воно що — уживається для констатації якого-небудь факту, перев. супроводжуваної виявом подиву, іронії і т. ін.

7》 підсил., у сполуч. із займ. який, яка, яке, які і присл. як, скільки. Уживається для підсилення кількісної або якісної характеристики кого-, чого-небудь.

8》 підсил., у сполуч. з відносним займ. Уживається для підкреслення важливості, значущості кого-, чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. он — он частка незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. он — I онде, ондечки, оніно, ононо, ононо-го Фразеологічні синоніми: аж он; аж онде; аж ондечки II див. близько  Словник синонімів Вусика
3. он — ОН, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на що-небудь віддалене. Он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно (Т. Шевченко); Он зірка в небі пролетіла (В. Сосюра); // Уживається при вказуванні на якийсь факт, подію, явище і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. он — Той див. она  Словник застарілих та маловживаних слів
5. он — он (ось) (воно́) як. Уживається для вираження захоплення, подиву або іронічного ставлення до чого-небудь. — Он воно як! Це дивне діло! Признаться, де вже я не був — Такого дива я не чув… (Л. Глібов); — Ніякого наказу… я не одержував.. — Ах, он як!...  Фразеологічний словник української мови
6. он — ОН част. вказ. (уживається при вказуванні на кого-, що-небудь віддалене або на певній відстані, перев. супроводжується жестом), О́НДЕ, ОТО́ (ОТТО́) розм., ТО розм., О́НДЕЧКИ розм. Он зірка в небі пролетіла (В.  Словник синонімів української мови
7. он — Он, частка, присл.; он-он  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. он — ОН, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на що-небудь віддалене. Он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно (Шевч., II, 1953, 230); Он зірка в небі пролетіла (Сос., II, 1958, 75); // Уживається при вказуванні на якийсь факт, подію, явище і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
9. он — Он нар. Вонъ, вотъ. Он глянь! Шевч. Он що, сестрице, я тобі скажу. Рудч. Ск. ІІ. 156. Так он з якої се причини. Ном. он-о́н, он-он-о́н. Вонъ тамъ.  Словник української мови Грінченка