опам'ятати
ОПАМ'ЯТА́ТИ (вивести когось із стану непритомності, забуття), ОПРИТО́МНИТИ, ОЧУ́ТИ́ТИ розм., ОПАМ'ЯТУВА́ТИ рідко. — Недок.: опам'ято́вувати, оприто́мнювати. Дужий вітер, дощ миттю опам'ятали юнака (О. Досвітній); Далеке світло опритомнило його (Ірина Вільде); Бризкала в лице недужій, давала нюхати спирту, — очутила (Олена Пчілка).
ОПАМ'ЯТА́ТИ (вивести когось із стану задуми, розгубленості тощо), ОТЯ́МИТИ, ОЧУ́ТИ́ТИ розм. — Недок.: опам'ятовувати, отя́млювати. Що таке? Чого вона хоче? Що-о? — Сніданок чи подавати? Ах, то Варвара. Це трохи опам'ятало його (М. Коцюбинський); Повчання Омеляна не отямило парубка (М. Стельмах); Наймит ізважився покликати хазяїна в другу хату до обіду. Це очутило трохи Корнія (Б. Грінченко).
Словник синонімів української мови