оперений

ДОРО́СЛИЙ (який вийшов з дитячого віку), ПОВНОЛІ́ТНІЙ, ВЕЛИ́КИЙ розм., ЧИМА́ЛИ́Й розм., НЕМАЛИ́Й розм., ОПЕ́РЕНИЙ (ОПІ́РЕНИЙ) жарт. — Я навіть змалку почувалась дорослою, я наче весь час доросла (Є. Гуцало); (Долон:) Я, царівно, повнолітній, до ради вхожий і до війська здатний, я не хлоп'я давно (Леся Українка); Сашко-великий у нас тракторист, Сашко-маленький в одному класі зі мною (Ю. Яновський); — Лихо, діти, Лихо мені з вами! Викохав вас, вигодував, Виросли чималі, йдете в люди (Т. Шевченко); — Ти вже немалий ... Друзі твоїх літ дітей мають... (Панас Мирний); Весела натура так і просвічувала з усього його обличчя, так і виказувала в ньому ще не опереного, малодосвідченого хлопчиська (Ю. Збанацький). — Пор. 1. дозрі́лий.

Значення в інших словниках

1. оперений — опе́рений 1 дієприкметник від: опери́ти опе́рений 2 прикметник дорослий  Орфографічний словник української мови
2. оперений — рідко опірений, -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до оперити, опірити. 2》 у знач. прикм., перен. Який вийшов із дитячого віку, досяг зрілості; дорослий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оперений — ОПЕ́РЕНИЙ, рідко ОПІ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до опери́ти, опіри́ти. Налетіли табунцем якісь пташки-червоногруди .. і разом сіли на вишню, виставивши до сонця свої повні, яскраво оперені груди (О.  Словник української мови у 20 томах
4. оперений — ОПЕ́РЕНИЙ, рідко ОПІ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до опери́ти, опіри́ти. Налетіли табунцем якісь пташки-червоногруди.. і разом сіли на вишню, виставивши до сонця свої повні, яскраво оперені груди (Гончар, II, 1959, 195)...  Словник української мови в 11 томах