оперений

ОПЕ́РЕНИЙ, рідко ОПІ́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до опери́ти, опіри́ти.

Налетіли табунцем якісь пташки-червоногруди .. і разом сіли на вишню, виставивши до сонця свої повні, яскраво оперені груди (О. Гончар);

Там [у гнізді] сиділо двоє ще не зовсім оперених пташенят (П. Автомонов);

Штовхав [кінь] Мамая в спину лобом.., щоб витяг з холки опірену татарську стрілу (О. Ільченко);

* Образно. Весела натура так і просвічувала з усього його обличчя, так і виказувала в ньому ще не опереного, малодосвідченого хлопчиська (Ю. Збанацький).

2. у знач. прикм., перен. Який вийшов з дитячого віку, досяг зрілості; дорослий.

Во злобі Сини твої тебе уб'ють Оперені, а злозачаті Во чреві згинуть, пропадуть, Мов недолежані курчата!.. (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. оперений — опе́рений 1 дієприкметник від: опери́ти опе́рений 2 прикметник дорослий  Орфографічний словник української мови
2. оперений — рідко опірений, -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до оперити, опірити. 2》 у знач. прикм., перен. Який вийшов із дитячого віку, досяг зрілості; дорослий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оперений — ДОРО́СЛИЙ (який вийшов з дитячого віку), ПОВНОЛІ́ТНІЙ, ВЕЛИ́КИЙ розм., ЧИМА́ЛИ́Й розм., НЕМАЛИ́Й розм., ОПЕ́РЕНИЙ (ОПІ́РЕНИЙ) жарт. — Я навіть змалку почувалась дорослою, я наче весь час доросла (Є.  Словник синонімів української мови
4. оперений — ОПЕ́РЕНИЙ, рідко ОПІ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до опери́ти, опіри́ти. Налетіли табунцем якісь пташки-червоногруди.. і разом сіли на вишню, виставивши до сонця свої повні, яскраво оперені груди (Гончар, II, 1959, 195)...  Словник української мови в 11 томах