оперення
ОПЕ́РЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. опери́ти і стан за знач. опери́тися.
У птиці при поганій годівлі .. відбувається погане оперення (з наук. літ.).
2. Покрив із пір'я у птахів.
М'яке кучеряве оперення самців страусів має блискучо-чорне забарвлення (з навч. літ.);
На стежках парку походжають, як дома, набундючені фазани, вилискуючи на сонці важким пурпуром, алмазами, гарячим золотом свого оперення (О. Гончар).
3. спец. Вертикальні або горизонтальні площини на задній частині корпусу деяких машин і механізмів для забезпечення стійкості в русі і керованості.
Якщо раніше, щоб перевірити міцність крил, фюзеляжу, хвостового оперення, шасі, спеціально ламали тільки один літак, то тепер такі випробування проводяться на кількох машинах (з наук.-попул. літ.);
Узяв лівою рукою за оперення міни, а правою спробував повернути головку, чи не згвинтиться (Іван Ле і О. Левада).
Словник української мови (СУМ-20)