оперета
ОПЕРЕ́ТА, и, ж.
1. Музично-драматичний комедійний твір, здебільшого розважального характеру, у якому співи і танець поєднуються з розмовним діалогом.
Перед виїздом він [М. В. Лисенко] написав у Києві нову оперету “Різдвяна ніч” у чотирьох діях (з наук. літ.);
// Театральна вистава, що відтворює такий твір на сцені.
Лис[енко] хоче .. ставити оперету дитячу “Зима й весна”, – дуже гарна музика (Леся Українка);
– Я не забув і про ваш науковий труд, – закінчив Ананій Горб, тримаючись, як дипломат, бачений ним в одній опереті, де він сам грав люмпена (Ю. Яновський);
// тільки одн. Родова назва таких музично-вокальних комедійних драматичних творів.
Ще на початку XIX ст. широке визнання здобув на Україні жанр оперети (з наук. літ.).
2. Театр, де виконують такі твори.
До буфету, В оперету, На город по гарбузи – Подавай йому карету, З вітерцем його вези! (С. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)