оправлятися

ВИДУ́ЖУВАТИ (ставати здоровим, відновлювати свої сили після хвороби, поранення тощо), ОДУ́ЖУВАТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИЧУ́НЮВАТИ розм., ОЧУ́НЮВАТИ розм., ПРОЧУ́НЮВАТИ розм., ОКЛИ́ГУВАТИ розм., ВИЧУ́ХУВАТИСЯ фам., ВОСКРЕСА́ТИ жарт. рідко, ОСТЕ́РБУВАТИ заст.; ВИЛІКО́ВУВАТИСЯ (лікуючись, ставати здоровим). — Док.: ви́дужати, оду́жати, попра́витися, опра́витися, ви́чуняти, очу́няти, прочу́няти, відкли́гати, окли́гати, окли́гнути, оздорови́тися, оздорові́ти рідше ви́чухатися, воскре́снути, відволо́датися заст. осте́рбати, осте́рбнути, ви́лікуватися. Мама ще й сьогодні в ліжку, хоч уже видужує (Леся Українка); Через два тижні Соломія почала одужувати (І. Нечуй-Левицький); Думав — от почну поправлятися. А тим часом знову пішло на гірше, вже тиждень не встаю з постелі (М. Коцюбинський); Друга нога .. тепер вже зовсім перестала, а сама я теж досить оправилась (Леся Українка); Усе літо я хворіла, і тілько як почалися жнива — я вичуняла (Панас Мирний); За якийсь тиждень він очуняв, ожив, зліз із печі (С. Журахович); Іван трохи оклигав і почав допомагати вітчимові по господарству (П. Колесник); Я.. занедужав та ще й досі після хвороби як слід не вичухався (Панас Мирний); Під впливом переливання крові хворий на очах воскресає (О. Богомолець); Остап уже одволодався і сидів на призьбі (Ф. Бурлака); Це так як одужувати, дак без ліків швидше остербаєш (Б. Грінченко); Лікування трохи допомогло їй, та вилікуватись цілком їй не пощастило (Л. Смілянський).

ВИПРАВДО́ВУВАТИСЯ (доводити свою правоту, невинність), ВИПРА́ВДУВАТИСЯ, ОПРАВДО́ВУВАТИСЯ, ОПРА́ВДУВАТИСЯ, ВИПРАВЛЯ́ТИСЯ рідше, ОБІЛЯ́ТИСЯ розм. рідко, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ заст., ПРАВДИ́ТИСЯ діал. — Док.: ви́правдатися, оправда́тися, ви́правитися, обіли́тися. Зовсім незначне запізнення поклало тінь на його дисциплінованість.. Виправдовуватися було і незручно, та й не бажалося (І. Ле); Він щось говорив, виправдувався, та Юля не слухала (О. Донченко); — Я, пане суддя, вже дванадцять років з Аляски і знаю, що обвинувачені мають право оправдуватись на суді (Мирослав Ірчан); Він.. двічі не прийшов, а казав, що прийде. Потім виправлявсь, що йому було ніколи (Б. Грінченко); Якщо часом ті слова дійдуть до багатиря, що гроші позичав, то Захар зуміє й перед ним обілитись (Грицько Григоренко); Перед совістю станеш своєю Оправлятись.., Як провинник дрібний перед суддею (П. Грабовський); Галя щось таке казала, видно, правдилася перед матір'ю (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. оправлятися — оправля́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. оправлятися — -яюся, -яєшся, недок., оправитися, -влюся, -вишся; мн. оправляться; док. 1》 Поправляти на собі одяг, зачіску і т. ін.; приводити себе в порядок. 2》 Досягати попереднього чи близького до попереднього стану після якого-небудь стихійного лиха, поразки і...  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оправлятися — (одяг) обсмикувати, обсмикати, обсмикнути, пообсмикувати, чепуритися, вичепурюватися, вичепуритися, повичепурюватися, зічепурюватися, зічепуритися, позічепурюватися, начепурюватися, начепуритися, поначепурюватися, очепурюватися, очепуритися...  Словник чужослів Павло Штепа
4. оправлятися — ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. опра́вляться; док. 1. Поправляти на собі одяг, зачіску і т. ін.; приводити себе в порядок.  Словник української мови у 20 томах
5. оправлятися — ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. опра́вляться; док. 1. Поправляти на собі одяг, зачіску і т. ін.; приводити себе в порядок.  Словник української мови в 11 томах