оправлятися
ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. опра́вляться; док.
1. Поправляти на собі одяг, зачіску і т. ін.; приводити себе в порядок.
Розпатлане волосся розсипалося по спині, закрило вид, очі Горпині, – вона не оправлялася й кинулася мерщій до помийниці, де мокнув її папірець (Л. Яновська).
2. Досягати попереднього або близького до попереднього стану після якого-небудь стихійного лиха, поразки і т. ін.
Після сталінградського побоїща німці, як відомо, не могли вже оправитись (з наук.-попул. літ.);
// Відновлювати свої сили після хвороби і т. ін.; поправлятися.
[Кнуриха:] Це моя дочка. Вона недугувала, нещасна. Ще й досі не оправилася, слаба дуже (Панас Мирний);
// Справлятися з своїми почуттями; оволодівати собою.
Дарес од страху оправлявся І до Ентелла підбирався (І. Котляревський);
Трохи змішався [Лукаш], побачивши її, але зараз оправився (Леся Українка).
3. Справляти природну потребу.
У балці перед цукроварнею злазить Шурка Рубан оправиться (Ю. Яновський).
4. заст., рідко. Виправдовуватися (у 1 знач.).
Перед совістю станеш своєю Оправлятись.., Як провинник дрібний перед суддею (П. Грабовський).
5. тільки недок. Пас. до оправля́ти 1.
Кам'яні іконки не були масовою продукцією, а виготовлялися на замовлення і вже потім оправлялися золотом або сріблом (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)