оправний

ОПРА́ВНИЙ, а, е.

1. Стос. до виготовлення оправ (у 1 знач.).

Оправна справа.

2. рідко. Який має оправу, палітурку (про книжку, зошит і т. ін.); оправлений.

Будьте ласкаві, скоро дістанете цей лист, вишліть 4 оправні примірники [книжки] (М. Коцюбинський).

3. рідко. Вставлений в оправу (у 2 знач.); оздоблений, оправлений.

[Хуса:] Подаси лиш то́го кубка, що з яшми він оправний в чорнім сріблі (Леся Українка);

А було там [у церкві] .. євангелій оправних три, служебників оправних три, псалтир і мудрості книги (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. оправний — опра́вни́й прикметник опра́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. оправний — -а, -е. 1》 Стос. до виготовлення оправ (у 1 знач.). Оправна справа. 2》 рідко. Який має оправу, палітурку (про книжку, зошит і т. ін.); оправлений. 3》 рідко. Вставлений в оправу (у 2 знач.); оздоблений, оправлений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оправний — ОПРА́ВЛЕНИЙ (який має оправу, палітурку — про книжку, зошит і т. ін.), ПЕРЕПЛЕ́ТЕНИЙ, ОПРА́ВНИЙ. Стоїть (у світлиці) стіл простої роботи, застелений білою скатеркою, а на столі красно оправлений "Кобзар" (М. Коцюбинський); Є..  Словник синонімів української мови
4. оправний — Опра́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. оправний — ОПРА́ВНИ́Й, опра́вна́, опра́вне́. 1. Стос. до виготовлення оправ (у 1 знач.). Оправна справа. 2. рідко. Який має оправу, палітурку (про книжку, зошит і т. ін.); оправлений.  Словник української мови в 11 томах
6. оправний — Оправний, -а, -е 1) Обдѣланный, оправленный. 2) Переплетенный.  Словник української мови Грінченка