опухлий

НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм.; ПУ́ХЛИЙ, НАДУ́ТИЙ, ЗДУ́ТИЙ (про кровоносні судини — звичайно від напруження). Щоки обвислі, ..а під сірими, виразними та гострими очима набряклі "мішки" (В. Козаченко); Її стрункі дівочі ноги.. стоять поруч з Варчиними бугрувато-важкими, в темних вузлах набухлих вен (О. Гончар); Тканина присохла до напухлих рубців, завдаючи йому нестерпного болю (З. Тулуб); Набрала (Ганка) снігу, розтерла руки, сині, набубнявілі шрами (Б. Харчук); Я дивлюсь на їх обвітрені обличчя, на різні зморшки і здуті вени на руках (О. Довженко). — Пор. опу́хлий.

ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом). А онде під тином Опухла дитина — голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне (Т. Шевченко); Дід вийняв жало і приложив свій корявий палець до пухлого тіла (Панас Мирний); У царині нагледів Чіпка низенького.. чоловіка, з круглим запухлим лицем (Панас Мирний); Світом, не вважаючи на попухлі ноги та біль у животі, знову йшла на роботу (Л. Яновська); В ту ніч пішов старий Гайдук у дорогу босоніж: не міг взути чоботи на розпухлі ноги (А. Дімаров); Напухлі ноги від довгого ходіння; Його жовтуваті очі заіскрились, ніби промінь впав від них на сіре забрезкле обличчя (В. Земляк); Шкіра на його брезклому обличчі обвисла (Є. Гуцало); Петру.. побачив серед майдану кілька автомобілів. З першого вийшов одутлий чоловік (М. Чабанівський); Ледве, ледве Переносить (цар) ноги, Та одутий, аж посинів (Т. Шевченко); Дрібні сльози розплилися по її набрезклому лицю (Марко Черемшина); Тут його оглянув черговий лікпом чи, може, й санітар, якийсь обрезклий, злий (Ю. Збанацький); Показував (Сенько) пальцем на Гринькове підпухле лице (Лесь Мартович); Недобра посмішка викривила її припухлі губи (С. Журахович). — Пор. 1. набря́клий.

Значення в інших словниках

1. опухлий — опу́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. опухлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до опухнути. 2》 у знач. прикм. Який має опухи; пухлий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опухлий — ОПУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до опу́хнути. Мимоволі озирнув він цю свою компанію, опухлі од п'янства лиця, злі замутнені очі (С. Васильченко). 2. у знач. прикм. Який має опухи; пухлий. Побачивши нас, сірі постаті ..  Словник української мови у 20 томах
4. опухлий — ОПУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до опу́хнути. Мимоволі озирнув він цю свою компанію, опухлі од п’янства лиця, злі замутнені очі (Вас., І, 1959, 90). 2. у знач. прикм. Який має опухи; пухлий.  Словник української мови в 11 томах
5. опухлий — Опу́хлий, -а, -е Опухшій. Опухла дитина голодная мре. Шевч. Роскрила опухлі очі. Мир. Пов. II. 112.  Словник української мови Грінченка