опухлий

опу́хлий

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до опухнути.

2》 у знач. прикм. Який має опухи; пухлий.

Значення в інших словниках

1. опухлий — опу́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. опухлий — ОПУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до опу́хнути. Мимоволі озирнув він цю свою компанію, опухлі од п'янства лиця, злі замутнені очі (С. Васильченко). 2. у знач. прикм. Який має опухи; пухлий. Побачивши нас, сірі постаті ..  Словник української мови у 20 томах
3. опухлий — НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. опухлий — ОПУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до опу́хнути. Мимоволі озирнув він цю свою компанію, опухлі од п’янства лиця, злі замутнені очі (Вас., І, 1959, 90). 2. у знач. прикм. Який має опухи; пухлий.  Словник української мови в 11 томах
5. опухлий — Опу́хлий, -а, -е Опухшій. Опухла дитина голодная мре. Шевч. Роскрила опухлі очі. Мир. Пов. II. 112.  Словник української мови Грінченка