отсей

ЦЕЙ займ. вказ., ОЦЕ́Й підсил. розм., СЕЙ розм., ОСЕ́Й підсил. діал., ОТЦЕ́Й (ОТСЕ́Й) підсил. заст., ДА́НИЙ розм. Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (В. Сосюра); — Намалюйте мені оцю ніч, — каже до Берестецького Марися Павлівна. — Настрій оцей, і нічну музику неба (О. Гончар); Сей ліс густий був несказанно (І. Котляревський); Мені здається, що віньєта може бути зв'язана не тільки з даною книжкою (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. отсей — отсе́й займенник оцей рідко  Орфографічний словник української мови
2. отсей — отся, отсе, займ. вказ., заст. Оцей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отсей — Оцей, цей, ця, це  Словник чужослів Павло Штепа
4. отсей — ОТСЕ́Й, отся́, отсе́, займ. вказ., заст. Оцей. [Муза:] Невже отсих гір золота верховина Для тебе сумна, мов тюремна стіна? (Леся Українка); Тільки він, отсей вічний хранитель вічних тайн, камінь, мохом порослий, – тільки він єднав їх і був мостом (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах
5. отсей — ОТСЕ́Й, отся́, отсе́, займ. вказ., заст. Оцей. [Муза:] Невже отсих гір золота верховина Для тебе сумна, мов тюремна стіна? (Л. Укр., І, 1951, 156); Тільки він, отсей вічний хранитель вічних тайн, камінь, мохом порослий, — тільки він єднав їх і був мостом (Хотк., II, 1966, 120).  Словник української мови в 11 томах
6. отсей — Отсей, отся, отсе мѣст. Вотъ этотъ. І отсі порошниці він зробив. Федьк. Обридло вештаться... по світу з нудьгою та отсією торбою. Стор. МПр. 41.  Словник української мови Грінченка