отсей
ОТСЕ́Й, отся́, отсе́, займ. вказ., заст. Оцей.
[Муза:] Невже отсих гір золота верховина Для тебе сумна, мов тюремна стіна? (Л. Укр., І, 1951, 156);
Тільки він, отсей вічний хранитель вічних тайн, камінь, мохом порослий, — тільки він єднав їх і був мостом (Хотк., II, 1966, 120).
Словник української мови (СУМ-11)