оттак
ОТТА́К, присл., заст. Отак.
— Братова, серце! — було раджу їй, — зробімо так да оттак, то добре буде (Вовчок, І, 1955, 5);
Перед очима все щось миготить, колесує, привиджується… Цілу ніч оттак перебула я (Мирний, І, 1954, 84);
Усяке діло майстра слуха, — Оттак і загадка моя (Гл., Вибр., 1951, 219).
Словник української мови (СУМ-11)