отямлювати

ОПАМ'ЯТА́ТИ (вивести когось із стану задуми, розгубленості тощо), ОТЯ́МИТИ, ОЧУ́ТИ́ТИ розм. — Недок.: опам'ятовувати, отя́млювати. Що таке? Чого вона хоче? Що-о? — Сніданок чи подавати? Ах, то Варвара. Це трохи опам'ятало його (М. Коцюбинський); Повчання Омеляна не отямило парубка (М. Стельмах); Наймит ізважився покликати хазяїна в другу хату до обіду. Це очутило трохи Корнія (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. отямлювати — отя́млювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. отямлювати — -юю, -юєш, недок., отямити, -млю, -миш; мн. отямлять; док., перех., розм. Те саме, що опам'ятовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отямлювати — ОТЯ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТЯ́МИТИ, млю, миш; мн. отя́млять; док., кого, що, розм. Те саме, що опам'ято́вувати. Але повчання Омеляна не отямило парубка – нетерпляче підвів голову, випростався усім тілом: – І вам бажаю цієї науки (М.  Словник української мови у 20 томах
4. отямлювати — ОТЯ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТЯ́МИТИ, млю, миш; мн. отя́млять; док., перех., розм. Те саме, що опам’ято́вувати. Але повчання Омеляна не отямило парубка — нетерпляче підвів голову, випростався усім тілом: — І вам бажаю цієї науки (Стельмах, І, 1962, 121).  Словник української мови в 11 томах