отямлювати
ОТЯ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТЯ́МИТИ, млю, миш; мн. отя́млять; док., кого, що, розм.
Те саме, що опам'ято́вувати.
Але повчання Омеляна не отямило парубка – нетерпляче підвів голову, випростався усім тілом: – І вам бажаю цієї науки (М. Стельмах);
– Я ж до нього як до людини, – аж застогнав Тритузний .. – Старався отямити окаянну душу (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)