отямлюватися
ОТЯ́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. отя́мляться; док.
Те саме, що опам'ято́вуватися.
Юра отямлюється від того, що його занурюють головою в річку (Ю. Смолич);
Щось міцно вдарило його по потилиці, він знепритомнів і отямився в тюрмі (В. Собко);
Оця відомість була для мене такою несподіванкою, що довго я попросту не міг отямитися... (І. Франко);
Василь довго не міг отямитися, поява Ніни була такою несподіваною, що він не встиг рота розкрити (А. Хижняк);
Левко вже хотів щось крикнути різке й зухвале, та раптом отямивсь (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)