отямлюватися

ОТЯ́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. отя́мляться; док. Те саме, що опам’ято́вуватися.

Юра отямлюється від того, що його занурюють головою в річку (Смолич, II, 1958, 55);

Щось міцно вдарило його по потилиці, він знепритомнів і отямився в тюрмі (Собко, Нам спокій.., 1959, 33);

Оця відомість була для мене такою несподіванкою, що довго я попросту не міг отямитися… (Фр., IV, 1950, 279);

Василь довго не міг отямитися, поява Ніни була такою несподіваною, що він не встиг рота розкрити (Хижняк, Невгамовна, 1961, 210);

Левко вже хотів щось крикнути різке й зухвале, та раптом отямивсь (Цюпа, Назустріч.., 1958, 126).

Значення в інших словниках

1. отямлюватися — отя́млюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. отямлюватися — ОТЯМИТИСЯ, див. ОПАМ'ЯТОВУВАТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
3. отямлюватися — -ююся, -юєшся, недок., отямитися, -млюся, -мишся; мн. отямляться; док. Те саме, що опам'ятовуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. отямлюватися — ОТЯ́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. отя́мляться; док. Те саме, що опам'ято́вуватися. Юра отямлюється від того, що його занурюють головою в річку (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. отямлюватися — ОПАМ'ЯТА́ТИСЯ (повернутися до стану душевної рівноваги, набути здатності спокійно думати, діяти тощо), ОТЯ́МИТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, СХАМЕНУ́ТИСЯ, ОПРИТО́МНІТИ, СПАМ'ЯТА́ТИСЯ, СПОМ'ЯНУ́ТИСЯ, ПРОКИ́НУТИСЯ, ОПАМ'ЯТУВА́ТИСЯ, ПРОБУДИ́ТИСЯ рідше...  Словник синонімів української мови