отямлюватися
ОТЯ́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. отя́мляться; док. Те саме, що опам’ято́вуватися.
Юра отямлюється від того, що його занурюють головою в річку (Смолич, II, 1958, 55);
Щось міцно вдарило його по потилиці, він знепритомнів і отямився в тюрмі (Собко, Нам спокій.., 1959, 33);
Оця відомість була для мене такою несподіванкою, що довго я попросту не міг отямитися… (Фр., IV, 1950, 279);
Василь довго не міг отямитися, поява Ніни була такою несподіваною, що він не встиг рота розкрити (Хижняк, Невгамовна, 1961, 210);
Левко вже хотів щось крикнути різке й зухвале, та раптом отямивсь (Цюпа, Назустріч.., 1958, 126).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отямлюватися — отя́млюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- отямлюватися — ОТЯМИТИСЯ, див. ОПАМ'ЯТОВУВАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
- отямлюватися — -ююся, -юєшся, недок., отямитися, -млюся, -мишся; мн. отямляться; док. Те саме, що опам'ятовуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отямлюватися — ОТЯ́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. отя́мляться; док. Те саме, що опам'ято́вуватися. Юра отямлюється від того, що його занурюють головою в річку (Ю. Словник української мови у 20 томах
- отямлюватися — ОПАМ'ЯТА́ТИСЯ (повернутися до стану душевної рівноваги, набути здатності спокійно думати, діяти тощо), ОТЯ́МИТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, СХАМЕНУ́ТИСЯ, ОПРИТО́МНІТИ, СПАМ'ЯТА́ТИСЯ, СПОМ'ЯНУ́ТИСЯ, ПРОКИ́НУТИСЯ, ОПАМ'ЯТУВА́ТИСЯ, ПРОБУДИ́ТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови