офіційний

ОФІЦІ́ЙНИЙ (який запроваджується, видається урядовою установою або службовою особою), ОФІЦІА́ЛЬНИЙ, УРЯДО́ВИЙ. Вона ридала від щастя, що Василь, навіть всупереч отій офіційній похоронній, лишився живий (Я. Баш); Рада.. виїхала до Парижа складати іспити з французької мови і літератури, аби мати офіціальний учительський диплом (Леся Українка); Урядових вказівок ще немає, а в моїх руках тільки твоя приватна телеграма (І. Ле).

ОФІЦІ́ЙНИЙ (витриманий відповідно до правил), ОФІЦІА́ЛЬНИЙ, УРЯДО́ВИЙ заст.; ФОРМА́ЛЬНИЙ (який ґрунтується на дотриманні формальностей). На офіційне звернення Цимбала молодший лейтенант попередливо відповів: — Будь ласка, будь ласка... (І. Багмут); В селі він зайшов зразу до сільради, з'ясував голові мету свого приїзду і, нарешті, показав офіціальне замовлення спілки (І. Микитенко); (Кай Летіцій (з урядовою повагою):) Слухай, жінко! Я ручуся тобі законом римським, що син твій знайдеться, як він живий (Леся Українка); — З переправи? — зустрів Самієв Хаєцького, не чекаючи формального рапорту (О. Гончар).

ХОЛО́ДНИЙ (який не має або не виражає доброзичливості, уваги, запалу тощо), СУХИ́Й, ОФІЦІ́ЙНИЙ, КРИЖАНИ́Й, ЗИ́МНИЙ розм. Обличчя інженера в цю мить стало блідим, аж сірим, сині очі потьмяніли й стали холодними. Здавалося, його теж заливала лють (В. Собко); Сирота зачинив вікно і круто перевів розмову на інше. Голос у нього був сухий, трохи аж офіційний (Ю. Мушкетик); Здавалося, навіть, що й ця жінка, яка тільки-но допитувала його крижаним своїм голосом, тепер якось подобрішала (О. Гончар); Він втупив у мене важкі зимні очі (М. Стельмах). — Пор. 2. байду́жий.

Значення в інших словниках

1. офіційний — офіці́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. офіційний — (папір) урядовий, службовий; (голос) холодно-ввічливий, стриманий, діловий, непанібратський; сов. офіціяльний.  Словник синонімів Караванського
3. офіційний — -а, -е. 1》 Який запроваджується, регулюється урядом, урядовою установою або службовою особою; урядовий, службовий. || Який представляє уряд, виражає погляди уряду, урядових установ. || Виданий урядовою установою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. офіційний — Урядовий, службовий  Словник чужослів Павло Штепа
5. офіційний — ОФІЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який запроваджується, регулюється державою, державною установою або службовою особою; державний, урядовий, службовий. Проголошення російської мови офіційною .. є продовженням русифікаторської політики царизму (з газ.  Словник української мови у 20 томах
6. офіційний — офіці́йний (від лат. officium – служба) 1. Урядовий. 2. Службовий. 3. Переносно – формальний, сухий.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. офіційний — Офіці́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. офіційний — ОФІЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який запроваджується, регулюється урядом, урядовою установою або службовою особою; урядовий, службовий. Наукові працівники юридичного факультету своїми роботами сприяють удосконаленню.. офіційних положень правового порядку (Наука..  Словник української мови в 11 томах
9. офіційний — рос. официальный 1. Урядовий, службовий, легітимний. 2. Формальний, наділений і уповноважений всіма необхідними правами.  Eкономічна енциклопедія