1. Словник синонімів української мови

офіційний

ОФІЦІ́ЙНИЙ (який запроваджується, видається урядовою установою або службовою особою), ОФІЦІА́ЛЬНИЙ, УРЯДО́ВИЙ. Вона ридала від щастя, що Василь, навіть всупереч отій офіційній похоронній, лишився живий (Я. Баш); Рада.. виїхала до Парижа складати іспити з французької мови і літератури, аби мати офіціальний учительський диплом (Леся Українка); Урядових вказівок ще немає, а в моїх руках тільки твоя приватна телеграма (І. Ле).

ОФІЦІ́ЙНИЙ (витриманий відповідно до правил), ОФІЦІА́ЛЬНИЙ, УРЯДО́ВИЙ заст.; ФОРМА́ЛЬНИЙ (який ґрунтується на дотриманні формальностей). На офіційне звернення Цимбала молодший лейтенант попередливо відповів: — Будь ласка, будь ласка... (І. Багмут); В селі він зайшов зразу до сільради, з'ясував голові мету свого приїзду і, нарешті, показав офіціальне замовлення спілки (І. Микитенко); (Кай Летіцій (з урядовою повагою):) Слухай, жінко! Я ручуся тобі законом римським, що син твій знайдеться, як він живий (Леся Українка); — З переправи? — зустрів Самієв Хаєцького, не чекаючи формального рапорту (О. Гончар).

ХОЛО́ДНИЙ (який не має або не виражає доброзичливості, уваги, запалу тощо), СУХИ́Й, ОФІЦІ́ЙНИЙ, КРИЖАНИ́Й, ЗИ́МНИЙ розм. Обличчя інженера в цю мить стало блідим, аж сірим, сині очі потьмяніли й стали холодними. Здавалося, його теж заливала лють (В. Собко); Сирота зачинив вікно і круто перевів розмову на інше. Голос у нього був сухий, трохи аж офіційний (Ю. Мушкетик); Здавалося, навіть, що й ця жінка, яка тільки-но допитувала його крижаним своїм голосом, тепер якось подобрішала (О. Гончар); Він втупив у мене важкі зимні очі (М. Стельмах). — Пор. 2. байду́жий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. офіційний — офіці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. офіційний — (папір) урядовий, службовий; (голос) холодно-ввічливий, стриманий, діловий, непанібратський; сов. офіціяльний. Словник синонімів Караванського
  3. офіційний — -а, -е. 1》 Який запроваджується, регулюється урядом, урядовою установою або службовою особою; урядовий, службовий. || Який представляє уряд, виражає погляди уряду, урядових установ. || Виданий урядовою установою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. офіційний — Урядовий, службовий Словник чужослів Павло Штепа
  5. офіційний — ОФІЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який запроваджується, регулюється державою, державною установою або службовою особою; державний, урядовий, службовий. Проголошення російської мови офіційною .. є продовженням русифікаторської політики царизму (з газ. Словник української мови у 20 томах
  6. офіційний — офіці́йний (від лат. officium – служба) 1. Урядовий. 2. Службовий. 3. Переносно – формальний, сухий. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. офіційний — Офіці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. офіційний — ОФІЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який запроваджується, регулюється урядом, урядовою установою або службовою особою; урядовий, службовий. Наукові працівники юридичного факультету своїми роботами сприяють удосконаленню.. офіційних положень правового порядку (Наука.. Словник української мови в 11 томах
  9. офіційний — рос. официальный 1. Урядовий, службовий, легітимний. 2. Формальний, наділений і уповноважений всіма необхідними правами. Eкономічна енциклопедія