офіційний

ОФІЦІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який запроваджується, регулюється державою, державною установою або службовою особою; державний, урядовий, службовий.

Проголошення російської мови офіційною .. є продовженням русифікаторської політики царизму (з газ.);

// Який представляє державу, виражає погляди держави, державних установ.

Уривок з драми “Никита Гайдай” надруковано в журналі “Маяк”, який стояв на позиціях офіційної “народності” і намагався перетягнути на свій бік українських письменників (з наук. літ.);

Пафосом всієї дальшої його [Г. Сковороди] діяльності й творчості .. було співчуття трудовим масам, рішуче заперечення пансько-кріпосницького устрою, викриття його союзу з офіційною церквою (із журн.);

Спершу Калинка не боронився. Подумав, що істота оця – офіційна особа, яка має обшукувати кожного (А. Дімаров);

// Виданий державною установою.

Справа в тому, що у Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів, що підтверджували б його приналежність до Запорозького козацтва (С. Добровольський);

// Повідомлений, оголошений, опублікований державною установою; який надходить від держави, державної установи або службової особи.

Вона ридала від щастя, що Василь, навіть всупереч отій офіційній похоронній, лишився живий (Яків Баш);

– Цей мотив знайомий мені з деяких офіційних матеріалів: шукати для селян кращого життя – справжнісінька єресь (М. Стельмах);

12 квітня 1912 року .. нині визнано офіційним початком Пласту (з газ.);

// Власт. державним документам, діловим паперам.

Роман “Гомоніла Україна” [Петра Панча] відзначається майстерним застосуванням елементів книжної, офіційної і розмовної мови першої половини XVII ст. (з наук. літ.).

2. Витриманий відповідно до встановлених правил, формальностей.

Офіційна зустріч з шефами закінчилася, жінки й дівчата висипали у двір (В. Кучер);

Окремі гетьмани й кошові отамани Січі так добре володіли латиною, що вільно промовляли нею під час офіційних переговорів (з наук.-попул. літ.).

3. Позбавлений невимушеності, безпосередності; підкреслено ввічливий, стриманий, діловий.

– Насте, клич же Соню вечеряти до гурту, – звеліла мати. Настя прохала сухо, з офіційною гостинністю (С. Васильченко);

В навушниках Сашко стає одразу серйозним, офіційним, зосередженим, вже він тепер увесь там, в ефірі (О. Гончар);

Мотря Швець .. офіційним голосом промовила: – Слово для лекції надається Пантелеймону Лукичу! (Ю. Мокрієв).