офіційний

офіці́йний

-а, -е.

1》 Який запроваджується, регулюється урядом, урядовою установою або службовою особою; урядовий, службовий.

|| Який представляє уряд, виражає погляди уряду, урядових установ.

|| Виданий урядовою установою.

|| Повідомлений, оголошений урядовою установою; який надходить від уряду, урядової установи або службової особи.

|| Власт. урядовим документам, діловим паперам.

Офіційна дисконтна ставка — процентна ставка, що її застосовує центральний банк в деяких своїх операціях з комерційними банками та іншими взаємодіючими кредитними інститутами.

Офіційна мова — те саме, що державна мова.

Офіційний опонент — див. опонент.

Офіційні резервні операції — купівля і продаж іноземної валюти центральним банком країни.

2》 Витриманий відповідно до встановлених правил, формальностей.

3》 Службовий.

4》 Позбавлений невимушеності, безпосередності; підкреслено ввічливий, стриманий, діловий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. офіційний — офіці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. офіційний — (папір) урядовий, службовий; (голос) холодно-ввічливий, стриманий, діловий, непанібратський; сов. офіціяльний. Словник синонімів Караванського
  3. офіційний — Урядовий, службовий Словник чужослів Павло Штепа
  4. офіційний — ОФІЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який запроваджується, регулюється державою, державною установою або службовою особою; державний, урядовий, службовий. Проголошення російської мови офіційною .. є продовженням русифікаторської політики царизму (з газ. Словник української мови у 20 томах
  5. офіційний — офіці́йний (від лат. officium – служба) 1. Урядовий. 2. Службовий. 3. Переносно – формальний, сухий. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. офіційний — ОФІЦІ́ЙНИЙ (який запроваджується, видається урядовою установою або службовою особою), ОФІЦІА́ЛЬНИЙ, УРЯДО́ВИЙ. Вона ридала від щастя, що Василь, навіть всупереч отій офіційній похоронній, лишився живий (Я. Баш); Рада.. Словник синонімів української мови
  7. офіційний — Офіці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. офіційний — ОФІЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який запроваджується, регулюється урядом, урядовою установою або службовою особою; урядовий, службовий. Наукові працівники юридичного факультету своїми роботами сприяють удосконаленню.. офіційних положень правового порядку (Наука.. Словник української мови в 11 томах
  9. офіційний — рос. официальный 1. Урядовий, службовий, легітимний. 2. Формальний, наділений і уповноважений всіма необхідними правами. Eкономічна енциклопедія