офіційний
ОФІЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який запроваджується, регулюється урядом, урядовою установою або службовою особою; урядовий, службовий.
Наукові працівники юридичного факультету своїми роботами сприяють удосконаленню.. офіційних положень правового порядку (Наука.., 12, 1957, 16);
// Який представляє уряд, виражає погляди уряду, урядових установ.
Тупі, улесливі, лицемірні представники офіційної "науки" доводили, ніби в Росії нема самостійної філософської мислі (Рильський, IX, 1962, 149);
Уривок з драми "Никита Гайдай" надруковано в журналі "Маяк", який стояв на позиціях офіційної "народності" і намагався перетягнути на свій бік українських письменників (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 106);
Пафосом всієї дальшої його [Г. Сковороди] діяльності й творчості.. було співчуття трудовим масам, рішуче заперечення пансько-кріпосницького устрою, викриття його союзу з офіційною церквою (Вітч., 1, 1962, 184);
// Виданий урядовою установою.
Справа в тому, що у Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів, що підтверджували б його приналежність до Запорозького козацтва (Добр., Очак. розмир, 1965, 35);
// Повідомлений, оголошений урядовою установою; який надходить від уряду, урядової установи або службової особи.
Вона ридала від щастя, що Василь, навіть всупереч отій офіційній похоронній, лишився живий (Баш, На.. дорозі, 1967, 93);
— Цей мотив знайомий мені з деяких офіційних матеріалів: шукати для селян кращого життя — справжнісінька єресь (Стельмах, І, 1962, 13);
// Власт. урядовим документам, діловим паперам.
Роман "Гомоніла Україна" [П. Панча] відзначається майстерним застосуванням елементів книжної, офіційної і розмовної мови першої половини XVII ст. (Рад. літ-во, 1, 1963, 25).
Офіці́йний опоне́нт див. опоне́нт.
2. Витриманий відповідно до встановлених правил, формальностей.
Офіційна зустріч з шефами закінчилася, жінки й дівчата висипали у двір (Кучер, Голод, 1961, 85).
3. Позбавлений невимушеності, безпосередності; холодноввічливий, стриманий, діловий.
— Насте, клич же Соню вечеряти до гурту, — звеліла мати. Настя прохала сухо, з офіційною гостинністю (Вас., II, 1959, 171);
В навушниках Сашко стає одразу серйозним, офіційним, зосередженим, вже він тепер увесь там, в ефірі (Гончар, Тронка, 1963, 42);
Мотря Швець.. офіційним голосом промовила: — Слово для лекції надається Пантелеймону Лукичу! (Мокр., Сто.., 1961, 80).
Значення в інших словниках
- офіційний — офіці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- офіційний — (папір) урядовий, службовий; (голос) холодно-ввічливий, стриманий, діловий, непанібратський; сов. офіціяльний. Словник синонімів Караванського
- офіційний — -а, -е. 1》 Який запроваджується, регулюється урядом, урядовою установою або службовою особою; урядовий, службовий. || Який представляє уряд, виражає погляди уряду, урядових установ. || Виданий урядовою установою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- офіційний — Урядовий, службовий Словник чужослів Павло Штепа
- офіційний — ОФІЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який запроваджується, регулюється державою, державною установою або службовою особою; державний, урядовий, службовий. Проголошення російської мови офіційною .. є продовженням русифікаторської політики царизму (з газ. Словник української мови у 20 томах
- офіційний — офіці́йний (від лат. officium – служба) 1. Урядовий. 2. Службовий. 3. Переносно – формальний, сухий. Словник іншомовних слів Мельничука
- офіційний — ОФІЦІ́ЙНИЙ (який запроваджується, видається урядовою установою або службовою особою), ОФІЦІА́ЛЬНИЙ, УРЯДО́ВИЙ. Вона ридала від щастя, що Василь, навіть всупереч отій офіційній похоронній, лишився живий (Я. Баш); Рада.. Словник синонімів української мови
- офіційний — Офіці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- офіційний — рос. официальный 1. Урядовий, службовий, легітимний. 2. Формальний, наділений і уповноважений всіма необхідними правами. Eкономічна енциклопедія