павичка

ПА́ВА (птах родини фазанових), ПАВИ́Ч, ПАВИ́ЦЯ заст., ПАВИ́ЧКА розм., ПАВУ́Н діал., ПАВУ́РКА діал. Гарна пава пером, а жінка норовом (приказка); На пташиному дворі — райдужна карусель з індиків, цесарок та павичів (А. Головко); Іде як павичка (Г. Квітка-Основ'яненко); Його очі блукали довго, аж спинилися на павуні, що блискотів перед двором (В. Стефаник).

Значення в інших словниках

1. павичка — пави́чка іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. павичка — -и, ж. Те саме, що пава 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. павичка — ПАВИ́ЧКА, и, ж., рідко. Те саме, що па́ва 1, 2. Впрягла [Юнона] в ґринджолята павичку (І. Котляревський); * У порівн. От така як вийде, та що і твоя панночка! Іде як павичка, не дуже по усім усюдам розгляда (Г. Квітка-Основ'яненко).  Словник української мови у 20 томах
4. павичка — Пави́чка, -чки, -чці; -ви́чки, -ви́чок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. павичка — ПАВИ́ЧКА, и, ж., рідко. Те саме, що па́ва 1, 2. Впрягла [Юнона] в гринджолята павичку (Котл., І, 1952, 66); *У порівн. От така як вийде, та що і твоя панночка! Іде як павичка, не дуже по усім усюдам розгляда (Кв.-Осн., II, 1956, 26).  Словник української мови в 11 томах
6. павичка — Пави́чка, -ки ж. Самка павлина. см. пава. Впрягла в ґринджолята павичку. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка