парез

ПАРА́ЛІЧ (хвороба, що позбавляє якусь частину тіла, орган здатності нормально рухатися, діяти); ГРЕЦЬ розм. (без додатка); ПАРЕ́З (неповний). Філіпчук повалився у крісло, ніби людина, уражена паралічем (Ірина Вільде); Грець тебе побивай! (приказка); При паралічі втрачається рухомість певної частини тіла. Якщо можливі невеликі рухи — цей стан називається парезом (з журналу).

Значення в інших словниках

1. парез — паре́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. парез — парезис, -у, ч., мед. Неповний параліч, що характеризується ослабленням активної рухової функції м'язів. Післяродовий парез — захворювання тварин, що характеризується паралічоподібним станом глотки, кінцівок та ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. парез — ПАРЕ́З, ПАРЕ́ЗИС, у, ч. Неповний параліч, що характеризується ослабленням активної рухової функції м'язів. Високопродуктивні корови дуже часто після отелення хворіють на родильний парез (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. парез — паре́з (від грец. πάρεαις – розслаблення) неповний параліч, характеризується ослабленням рухової діяльності (здебільшого рук, ніг).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. парез — ПАРЕ́З, у, ч. Неповний параліч, що характеризується ослабленням активної рухової функції м’язів. Високопродуктивні корови дуже часто після отелення хворіють на родильний парез (Хлібороб Укр., 3, 1966, 32).  Словник української мови в 11 томах