педант

ФОРМАЛІ́СТ (той, хто виявляє формалізм у якій-небудь справі), БУКВОЇ́Д ірон.; ПЕДА́НТ (той, хто суворо виконує формальні вимоги), ДОКТРИНЕ́Р книжн., ТАЛМУДИ́СТ книжн. (той, хто сприймає будь-які теоретичні положення як догму). — Він просто формаліст (Н. Рибак); Буквоїди, талмудисти. Пережовують всім відомі істини (І. Цюпа); Він такий педант, що тільки в руки адресатові віддає рекомендовані листи (Леся Українка). — Пор. бюрокра́т.

Значення в інших словниках

1. педант — педа́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. педант — Формаліст, акуратист, с. догматик, догматист; пор. СЛУЖБІСТ, СУХАР.  Словник синонімів Караванського
3. педант — -а, ч. 1》 Людина, яка суворо дотримується певного способу мислення, порядку, певних звичок, надаючи великого значення формальному аспектові справи. || Той, хто занадто суворий у виконанні дрібних, формальних вимог.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. педант — Штепа, вимагач, ретельник, див. педантизм, акуратно  Словник чужослів Павло Штепа
5. педант — ПЕДА́НТ, а, ч. Людина, яка суворо дотримується певного способу мислення, порядку, певних звичок, надаючи великого значення формальній стороні справи. Тільки безнадійний педант міг би протестувати проти цих новотворів (М.  Словник української мови у 20 томах
6. педант — педа́нт (франц. pedant, з італ. pedante, букв. – педагог, вчитель) особа з надмірною, перебільшеною акуратністю й точністю, яка уперто, до дрібниць додержується формального, зовнішнього порядку; буквоїд, формаліст.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. педант — Педа́нт, -та; -да́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. педант — ПЕДА́НТ, а, ч. 1. Людина, яка суворо дотримується певного способу мислення, порядку, певних звичок, надаючи великого значення формальній стороні справи.  Словник української мови в 11 томах