передсвіт

ДО́СВІТОК (ДО́СВІТКИ рідше) (час доби перед сходом сонця), ДО́СВІТ, ПЕРЕДРА́ННЯ, ПЕРЕДСВІТА́НОК, ПЕРЕДСВІТА́ННЯ, ПЕРЕ́ДСВІ́Т розм., ПЕРЕДРА́НЬ розм. На досвітку гудуть мені сніги, Тікає ніч від мене, як ворона (Д. Павличко); Ранніми досвітками від річки білими табунами бреде в село туман (Н. Тихий); Єремія дрімав дрімотою важкого досвіту, і як тільки почало на світ благословитись, він схопився (І. Нечуй-Левицький); У сінях схопив (Мусій) пару відерець, що примерзли до долівки, і вибіг у морозяне передрання (В. Речмедін); Свіжив передсвітанок, діти горнулися докупи на запашному лісовому сіні (І. Ле); Прозоре, миле передсвітання тане, тремтить, рожевіє на сході (Ю. Бедзик); В похмурому передсвіті серед дикої звированості людської страшно зблискували мечі (П. Загребельний); Сумною буть тобі не личить У цю весняну передрань (М. Шпак).

Значення в інших словниках

1. передсвіт — пере́дсві́т іменник чоловічого роду передсвітанок рідко  Орфографічний словник української мови
2. передсвіт — -у, ч., розм. Те саме, що передсвітанок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. передсвіт — ПЕРЕ́ДСВІТ, у і заст. а, ч., розм. Те саме, що передсвіта́нок. З передсвіта до вечора, А з вечора до досвіта Летить стріла́ кале́ная (Т. Шевченко); З передсвіта клопіт Менандровим слугам, виносять з робітні богів, ставлять на кручі над морем (Дніпрова Чайка).  Словник української мови у 20 томах
4. передсвіт — ПЕРЕДСВІ́Т, у і заст. а, ч., розм. Те саме, що передсвіта́нок. З передсвіта до вечора, А з вечора до досвіта Летить стріла́ кале́ная (Шевч., II, 1963, 390); З передсвіта клопіт Менандровим слугам, виносять з робітні богів, ставлять на кручі над морем (Дн. Чайка, Тв., 1960, 170).  Словник української мови в 11 томах