переляк
ПЕРЕЛЯ́К (відчуття страху), ЛЯК, ПЕРЕПОЛО́Х, СПО́ЛОХ, ПЕРЕ́СТРАХ розм. Мотря з переляку залізла на печі аж у куток (Панас Мирний); Бідна дівчина аж злякалась і з ляку ніби заніміла (І. Нечуй-Левицький); Малий Мирон так і остовпів з наглого переполоху (І. Франко); На весь повіт сполохів нагнав самовільний сход в Буймирі (К. Гордієнко); Сахно відчула, як ноги й руки холонуть їй з перестраху (Ю. Смолич). — Пор. 1. переполо́х.
ПЕРЕПОЛО́Х (переляк, який охопив багатьох людей, і спричинена ним поведінка), СПО́ЛОХ, РО́ЗРУХ, ПА́НІКА (сильний переляк, іноді безпідставний). Звістка про напади опришків у трьох місцях одночасно викликала переполох у всій окрузі (В. Гжицький); Одні стоять, мов тороплені, другі метушаться на місці, мов рятунку шукають. А ватажок ще й глузує, бачачи такий сполох (М. Коцюбинський); Страшенний розрух зробився в селі (І. Франко); Вулицями села мчала підмога, сіючи паніку в ворожих лавах (Ю. Яновський). — Пор. переля́к.
Словник синонімів української мови