перепрошення

ВИ́БАЧЕННЯ (прохання вибачити), ПРОБА́ЧЕННЯ, ПЕРЕПРО́ШЕННЯ, ПЕРЕПРО́СИНИ розм., ПЕРЕПРО́С заст. — Зараз же хай вона почує твоє вибачення (Ю. Яновський); Особа кинула край стола портфель.., приглядалася до зали, заразом кидаючи до президії чемні слова пробачення за спізнення (О. Досвітній); Він підійшов до крайнього столика й.. промовив перепрошення (Ю. Смолич); Я, гарячіший до сварки,.. звичайно перший був і до перепросин (І. Франко); — Нептун з Еолом з перепросу Дали такого перечосу, Що й досі зашпори щемлять (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. перепрошення — перепро́шення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. перепрошення — -я, с. Дія за знач. перепросити I і перепроситися I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перепрошення — Перепро́шення, -ння; -шення, -шень  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. перепрошення — ПЕРЕПРО́ШЕННЯ, я, с. Дія за знач. перепроси́ти¹ і перепроси́тися¹. До мене з перепрошенням кинулась пані Стадницька, та й господар, зібгавши гонор, поліз із пробаченням, запевняючи, що нема чого гніватися (М.  Словник української мови у 20 томах
5. перепрошення — перепрошення вибачення (м, ср, ст): Він міг би наперед подумати про наслідки, і його перепрошення я не потребую (Авторка) ◊ за перепрошенням перепрошую (уживають, згадуючи непристойну чи делікатну ситуацію)(ст): Прошу пані, де тут, за перепрошенням, у пані кльо́зет? (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. перепрошення — ПЕРЕПРО́ШЕННЯ, я, с. Дія за знач. перепроси́ти¹ і перепроси́тися¹. До мене з перепрошенням кинулась пані Стадницька, та й господар, зібгавши гонор, поліз із пробаченням, запевняючи, що нема чого гніватися (Стельмах, І, 1962, 16)...  Словник української мови в 11 томах